Посольство України в Чеській Республіці

, Київ 06:42

22 грудня Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс та співробітники посольства вшанували пам’ять послів та дипломатів УНР, похованих у Празі та Подєбрадах

22 грудня 2017, 13:19

Чехія є однією з тих, країн, чия історія тісно пов’язана з долею українських політичних емігрантів. У міжвоєнний період ХХ століття, після поразки Армії УНР у боротьбі з більшовицькою Росією, Чехословаччина стала притулком для понад 20 тисяч українських емігрантів, багато з яких поховані в чеській землі. Найбільше поховань видатних науковців, діячів культури, членів уряду та дипломатів УНР, учасників Українських визвольних змагань є на кладовищах Праги, а також в Подєбрадах, Мнєлніку, Ліберці, Брні, Градці Краловому та інши містах Чехії.

В День працівників дипломатичної служби України та з нагоди 100-річчя дипломатичної служби України Посол України в Чехії Євген Перебийніс, працівники Посольства поклали квіти до могил цілої плеяди українських дипломатів періоду УНР. Зокрема, на Ольшанському кладовищі Праги вшановано пам’ять посла УНР у Празі Максима Славінського (похований у Празі in memoriam, оскільки помер у в’язниці НКВС у Києві, а тому справжнє місце поховання невідоме), першого посла УНР в Лондоні Миколи Стаховського, посла УНР у Відні Григорія Сидоренка,  керівника канцелярії МЗС УНР Івана Мірного. На цвинтарі у  Подєбрадах було покладено квіти до “колумбарію”, в якому зберігається прах посла УНР в Римі Дмитра Антоновича, консула УНР в Цюріху Олександра Вілінського, Міністра закордонних справ УНР, посла УНР в Бухаресті Костянтина Мацієвича.

 Максим Антонович Славинський (Славінський, 1868-1945) - український громадсько-політичний діяч, поет, перекладач, дипломат, публіцист, редактор. У 1919-1923 роках був керівником надзвичайної дипломатичної місії УНР в Чехословацькій Республіці. З 1923 року читав лекції з історії західноєвропейської літератури в Українському педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова в Празі, працював на посаді професора новітньої історії в Українській господарській академії в Подєбрадах. У 1945 році був заарештований в Празі  радянськими спецслужбами, помер у Лук'янівській в'язниці в Києві 23 листопада 1945 року по закінченні слідства, не дочекавшись трибуналу НКВС.

Микола Ананійович Стаховський (1879-1948) — український громадсько-політичний діяч, дипломат, лікар. Перший голова дипломатичної місії Української Народної Республіки у Великій Британії.

Григорій Микитович Сидоренко (1874-1924) — український політичний діяч і дипломат, інженер. Міністр пошти і телеграфу УНР. Голова делегації УНР на мирній конференції в Парижі (січень-серпень 1919 року). У 1919-1922 роках - посол УНР у Відні. З 1923 року працював директором бібліотеки Української господарської академії в Подєбрадах.

Іван Іванович Мірний (1872-1937) — український політик доби УНР. У період Гетьманатуі Директорії УНР очолював канцелярію Міністерства закордонних справ України, входив до складу делегації УНР на Паризьку мирну конференції 1919—1920 років.

Антонович Дмитро Володимирович (1877-1945)- український історик мистецтва й театру, політичний діяч, редактор численних українських часописів; член Української Центральної Ради, морський міністр, міністр мистецтва, генеральний консул УНР в Швеції (1918 р.), голова дипломатичної місії УНР в Римі (1919 рік) , один з організаторів, ректор Українського вільного університету у Відні та Празі,  голова Українського історико-філологічного товариства у Празі. Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі.

Олександр Валер’янович Вілінський (1872-1928)- український громадський діяч, дипломат, всесвітньо відомий інженер і учений. Один із засновників Української Центральної Ради. У 1918 - 1919 роках — український консул у Цюріху. У 1920 році емігрував спочатку до Відня, згодом до Чехословаччини. Працював професором машинознавства  в Українській господарській академії у Подєбрадах.

Костянтин (Кость) Андріанович Мацієвич (1873-1942)  - визначний український державний і громадський діяч, учений, дипломат. З лютого по квітень 1919 року очолював Міністерство закордонних справ УНР, з 1919 по 1923 рік – голова дипломатичної місії УНР в Румунії. У 1923 році емігрував до Чехословаччини, де працював професором Української господарської академії в Подебрадах. З 1936 року — голова Української наукової асоціації та Українського дипломатичного клубу в Празі.