Дорогі ліцеїсти!

Панове майбутні високодостойні офіцери!

Скоро вже виповниться 100 років з дати легендарного бою під Крутами у нашій ще тодішній війні за свободу та незалежність України, яку вже навіть у нашій державі у сучасні часи багато хто з істориків з якоюсь сором'язливістю, якоюсь езоповою мовою називає українсько-більшовицькою або й взагалі громадянською. Насправді то була війна проти України, яку розв’язала Росія і в червоній, і в білій своїх іпостасях.

Історія іноді нагадує біг по колу. Підтвердженням, як мало що змінилося в цій частині Європи, стало нещодавнє публічне зізнання очільника Росії, який заявив, що він і досі не визнає того кордону, який у 1918 році при розпаді імперії було проведено між Україною та Росією. І який вже тоді був, до речі, міжнародно визнаним.

Який же сильний фантомний біль: століття минуло, а втрачене й досі не дає покою Росії. Та імперська сверблячка створює безпосередню загрозу національній безпеці України і безпеці кожного українського громадянина. Тому за моїм дорученням було ініційовано обговорення цієї російської заяви в Раді Безпеки ООН. Благо, що 177 країн проголосували за Україну як члена Ради Безпеки ООН і з 1 січня 2016 року Україна має абсолютно інші можливості для захисту своїх національних інтересів і глобальної безпеки в Раді Безпеки ООН.

Взагалі вбачаються чіткі історичні паралелі між подіями початку 1918 року та реаліями сьогоднішнього дня. Тоді, як і тепер, Росія не могла змиритися з існуванням самостійної України. Як в той час, так і зараз йде «гібридна» війна. От деякі спільні ознаки: невизнання країною-агресором факту своєї агресії, міф про громадянську війну, брехлива пропаганда, створення маріонеткових «республік», підтримка «п’ятої колони» в Україні тощо.

Далі за посиланням: http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-pid-chas-uroku-muzhnosti-dlya-liceyistiv-k-36680