Серед сучасної української діаспори в Чеській Республіці - дуже багато талентів. Про окремих з них можна дізнатися з публікації "Поміж вас: українці в Чехії", у якій зібрано історії українських науковців, спортсменів, бізнесменів, шоуменів та художників, що пов'язали своє життя з Чехією. 

Серед багатьох українських постатей, чиє життя було тісно пов’язано з Чеською Республікою, найбільший внесок у розвиток цієї країни зробили українці Іван Горбачевський, Іван Пулюй та Іван Борковський.

Про місця в Празі, пов'язані з цими особистостями, Ви можете дізнатися із роликами, створеного на замовлення посольства:

Наукова спадщина Івана Горбачевського – це вагомий внесок у розвиток української, чеської та світової науки. Він є автором понад 50 наукових праць, опублікованих українською, чеською, польською та німецькою мовами. Світова наука в галузі лікарської хімії ще й донині живе ідеями геніального українського вченого.

Але чи не найбільшу роль Іван Горбачевський зіграв у розвитку чеської науки і культури, якій присвятив більше 30 років свого життя. Саме Іван Горбачевський є засновником чеської медичної хімії. Досить перелічити одні лише титули, якими володів Іван Горбачевський, аби зрозуміти непересічність його особистості: доктор медицини, професор, декан медичного факультету Карлового університету у Празі, а згодом – його ректор, член Санітарної ради Чеського королівства, член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Відні, член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член Австрійського парламенту, перший міністр здоров’я Австро-Угорщини, засновник і директор інституту лікарської хімії в Празі, ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Української господарської академії в Подєбрадах, дійсний і почесний член Наукового товариства імені Т.Шевченка та багатьох наукових товариств Європи, дійсний член Української академії наук.

Проживши за межами України понад 60 років, він ніколи не поривав з нею своїх зв’язків, не відрікся рідної мови, переживав всі болі України, був прикладом справжнього патріота.

15 травня 2019 року виповнилося 165 років від дня народження Івана Горбачевського. З нагоди цієї дати у приміщенні Першого медичного факультету Карлового університету відбувся науковий семінар на тему «Професор Іван Горбачевський – засновник чеської медичної хімії», в рамках якого було презентовано перевиданий підручник І.Горбачевського з медичної хімії та виставку «Іван Горбачевський – науковець, педагог, політик».

Іван Горбачевський помер 24 травня 1942 році в Празі, похований на кладовищі «Шарка».

Не менш видатним і титулованим був знаменитий фізик і електротехнік Іван Пулюй.

Саме він стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства - відкриття „Х”-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням, був першим, хто почав використовувати ці промені в медичній діагностиці. Об’єктом його уваги були також проблеми молекулярної фізики, дослідження властивостей та природи катодних променів - електронних пучків світла, які поклали початок новій галузі науки – електротехніці.

У 1884 році  Іван Пулюй, на запрошення Німецької вищої технічної школи у Празі (нині - Чеський технічний університет), переїжджає до чеської столиці, яка до кінця його днів стала другим домом і місцем найбільших наукових досягнень. Тут він очолив кафедру фізики, якою керував протягом тридцяти років і яку у 1903 році перетворив у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки, а в 1888–1889 роках був ректором цього вищого навчального закладу.

Саме під час роботи в Празі Іван Пулюй провів фундаментальні дослідження природи та властивостей Х-променів. У 1890-х роках під його керівництвом було споруджено чимало електростанцій в Чехії на змінному струмі. Він ініціював систему празьких електричних трамваїв, удосконалив лампи розжарювання Едісона, завдяки чому вони стали служити набагато довше.

Життя Івана Пулюя пройшло переважно за межами України, але думками і справами він завжди залишався зі своїм народом, вболівав за його долю, підносив його велич. Він був дійсним і почесним членом Наукового Товариства імені Т. Шевченка, належав до когорти вчених світової слави, що формували світ двадцятого століття. Разом з відомим істориком, письменником, етнографом, перекладачем Пантелеймоном Кулішем та письменником Іваном Нечуй-Левицьким зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту.

Наведемо найвідоміші цитати Івана Пулюя:

«Наша сила і спасенне лежить у нас самих, у праці над освітою і добробутом народу»; 

«Популярну науку і освіту можна нести між широкі маси народу тільки живою рідною мовою, а не чужою. Лінґвістерія і мертвеччина, якою русини запоморочували собі голови, наробили багацько школи народній просвіті. Треба вже раз покинути чужі мови, а взятись добре до науки своєї»; 

«Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоевропейських держав, тому її визволення лежить не тільки в інтересі цих держав, але й цілої Європи»;

«Найбільше і найважливіше наше бажання, ідея і головна мета наших національних прагнень – це визволена з-під Росії вільна Україна, де не повинно бути жодного пригнобленого і жодного гнобителя, де український народ після довголітнього рабства вестиме нарешті вільне в усіх напрямах національне життя, розвиватиме вільно свої великі духовні здібності і братиме участь у примноженні скарбів культури усього людства»;

«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

Іван Пулюй помер 31 січня 1918 році у Празі, похований на кладовищі «Мальвазінки».

Одним з перших дослідників-археологів Празького граду був українець Іван Борковський. Він є автором понад 150 наукових праць, у тому числі кількох монографій, Першим відкрив найдавнішу слов’янську кераміку – так званий празький тип («Празька культура»), територія якого поширювалася на Південну Польщу, Західну Україну та Північно-Східну Словаччину. Це стало доказом заселення Центральної Європи слов’янами, які освоїли ці землі ще до приходу германських племен. У 1960-му захистив докторську дисертацію «Празький град у світлі нових досліджень».

Під час Першої світової війни Іван Борковський воював у лавах австро-угорської армії. Під час Українських визвольних змагань – доброволець легіону Українських січових стрільців, комендант сотні в Українській Галицькій армії. Учасник боїв за Львів і Чортківської наступальної операції УГА в червні 1919-го.

Пізніше емігрував до Чехословаччини. Навчався на філософському факультеті Празького університету і паралельно – на кафедрі археології Українського вільного університету в Празі. Член наукового товариства імені Шевченка у Львові. Двічі обирався ректором Українського вільного університету.

У 1945-му був заарештований радянським «Смершем» разом із багатьма іншими «українськими буржуазними націоналістами», але був звільнений за три дні завдяки наполегливому клопотанню президента Чехословаччини Едуарда Бенеша.

Іван Борковський помер 17 березня 1976 року у Празі, похований на Ольшанському кладовищі.