Росія Ондржея Соукупа: «Хочу змінити сприйняття Чехією України», говорить новий посол України в Празі
Новий український посол в Празі Євген Перебийніс не зовсім класичний кар'єрний дипломат. Хоча він провів все своє професійне життя на службі в Міністерстві закордонних справ, але для роботи в ролі керівника прес-служби потрібні були особливі якості. Це була б звичайна посада, але пан Перебийніс приступив до виконання обов’язків влітку 2013 року, коли його головним завданням була необхідність пояснення громадськості переваг підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. За кілька місяців, тодішній український президент Віктор Янукович вирішив, що ніякої європейської інтеграції не буде, що спричинило події, які назвали Революцією гідності, Майданом та Євромайданом. Тоді пан Перебийніс зрозумів, що він опинився в першій лінії інформаційної війни.
«Коли Янукович вирішив не підписувати угоду, це був величезний шок не лише для української громадськості, але і для українських дипломатів. Ми провели велику підготовчу роботу і, я б сказав, що майже всі дипломати підтримували заплановане підписання», згадує ситуацію чотирирічної давнини пан Перебийніс. «Я перестав проводити брифінги і прямо сказав тодішньому міністрові, що я був найбільшим популяризатором європейської інтеграції, а тому не можу виступати та говорити щось інше», додає він.
Протягом трьох місяців протистоянь на Майдані керівник преса-служби практично перестав відповідати на питання журналістів.
Проте з падінням президента Януковича почався найдраматичніший період кар'єри пана Перебийноса. «Коли з перемогою Майдану почалася російська агресія в Криму, а потім і на сході України, Міністерство закордонних справ прийняло на себе перший удар інформаційної війни. Ми повинні були щось робити, але жоден з нас не був готовий до того, що робити з тотальною брехнею».
«У мене не було ніякого досвіду роботи в умовах інформаційної війни, яку Росія розпочала проти України. Майже кожен день я проводив брифінги і відповідав, не лише на зовнішньополітичні питання, а й також на питання, скільки танків та літаків зосереджено поблизу українського кордону, що не зовсім належало до сфери моєї діяльності. Однак ми повинні були надавати таку інформацію, як українській громадськості, так й іноземнім журналістам», згадує Євген Перебийніс часи, коли Україна була в небезпечній близькості до розпаду.
Для зарубіжних та вітчизняних журналістів тоді була новиною його відвертість, що не вкладалася у сформовані уявлення про поведінку високопоставленого чиновника з країн пострадянського простору.
В цілому і висловлювання Євгена Перебийноса не були достатньо дипломатичними. «Ми мусили змінити дипломатичну риторику, оскільки у стані війни з Росією ми повинні були називати речі своїми іменами: агресію - агресією, брехню - брехнею, і так далі, аби показати міжнародній спільноті, що насправді відбувається. Іноді ми змушенні були використовували тролінг. З огляду на брутальну брехню Росії цілому світу, у нас не було вибору, окрім як висміювати її», пояснює нинішній посол України.
Свою роботу він оцінює як в цілому успішну. «Тому що ніхто не вірив Росії. Підтвердило це і голосування в ООН, де сто країн стали на бік України, в той час як Москву підтримали десять», говорить пан Перебийніс.
Під час виконання обов’язків керівника прес-служби Міністерства закордонних справ він потрапив у непряму перепалку з президентом Чехії Мілошем Земаном, який в травні 2015 року в якості одного з небагатьох світових лідерів їздив до Москви на святкування 70-ї річниці закінчення Другої світової війни. Проте сам пан Перебийніс заперечує, що критикував президента Чехії.
«Я тоді говорив, що ми будемо слідкувати за тим, хто поїде на парад 9 травня в Москві, і що це може мати наслідки для відносин з цими країнами. Ми закликали міжнародне співтовариство не брати участь в параді на Червоній площі, оскільки ми вважали це поганим сигналом. Росія, яка є агресором на території України, могла би розцінити це як підтримку. Але президент Земан врешті не взяв участі у параді, так що це безумовно не була критика його особисто», дипломатично зазначає пан Перебийніс.
Навпаки, він підкреслює хороші відносини між Україною і Чехією. «Чеська Республіка підтримує Україну і я хотів б їй за це подякувати. Коли мова йде про санкції проти Росії, про безвізовий режим, про підписання Угоди про асоціацію, ми завжди відчуваємо підтримку Чехії», говорить він.
До виконання своїх нинішніх обов’язків пан Перебийніс є добре підготовлений. Він добре знає особливості роботи Посольства України в Празі, працював тут з 1994 по 1998 роки, та в період з 2001 по 2004 роки. Він дуже добре розмовляє чеською мовою, хоча він вибачається, якщо щось не так. «Я не розмовляв чеською тринадцять років, але я думаю, що протягом декількох тижнів все згадаю», сміється він.
За словами пана Перебийноса він хотів би змінити сприйняття України в чеському суспільстві. «Я хотів би показати чехам, що Україна є сучасною європейською державою, допомогти усунути стереотипи, які виникли на початку дев’яностих. Про те, що є лише працівники із Західної України. Я пам'ятаю, як тоді жартували про українців, багато з яких мали університетську освіту, але змушені були пережити складний період на початку дев'яностих років. Однак часи змінюються. Україна довела, що є сучасною державою, здатною боротися за свою незалежність. Можливо, нині Україна є найбільшим європтимістом в Європі», говорить він.
За словами пана Перебийноса в чесько-українських відносинах є на що спиратися. «Після більшовицької революції, президент Масарик запросив до Чехословаччини десятки тисяч українців. То була інтелектуальна еліта. Були тут університети, видавництва. Зрештою, і Україна має важливе значення для історії Чехословаччини. Тому що саме в Києві Масарик заснував чеську дружину, з якої виріс легіон», нагадує пан Перебийніс.
«Я буду намагатися говорити з політиками, громадянським суспільством, аби пояснити, що відбувається з нами, чого ми прагнемо та які проблеми маємо. Маю відчуття, що чехи не завжди отримують правдиву інформацію. Звичайно, самотужки я нічого не досягну. Розраховую на допомогу численної української діаспори та наших чеських друзів, яких у нас є багато, котрі співчувають та допомагають нам в складній ситуації, в якій ми знаходимося», говорить він.
Фактом є те, що Посольство в Празі донедавна було досить пасивним. У той час як добровольці з числа українців, які проживають в Чехії, або чехи та представники інших національностей збирали допомогу вітчизняним активістам, Посольство обмежувалося вкрай нерегулярними прес-релізами.
Попередник Перебийноса Борис Зайчук став відомим тим, що у 2014 році намагався звільнити ліванця Алі Файяд, який був затриманий в Празі за ордером про арешт, виданим США, у зв’язку з торгівлею зброєю. В часи Віктора Януковича Файяд був радником гендиректора «Укрспецекспорта», державного монополіста з експорту озброєнь.
Пан Зайчук, нібито, намагався з’ясувати у чеських органів можливість звільнення Файяда під заставу та клопотав про його звільнення. Ліванського бізнесмена, врешті-решт, повернули, ймовірно, в обмін на звільнення п'ятьох чехів, які були викрадені в цій близькосхідній країні.
Одним з пріоритетів Євгена Перебийноса на посаді посла є роз'яснення позиції України.
«В порівнянні з 90-ми роками, коли я був тут уперше, вплив російської пропаганди посилився. Звичайно, все залежить від того, звідки людина отримує інформацію. Якщо з чеських, українських або західних ЗМІ - то інформацію щодо ситуації в Україні людина отримує збалансовану. Це не означає, що завжди це буде проукраїнська інформація, тому що не все так просто. Але якщо отримувати інформацію лише з одного джерела, зокрема, російського телебачення або чеських прокримлівських сайтів - все інакше», говорить пан Перебийніс.
«Таким чином, з одного боку, ситуація покращилася, але з'явилося багато нових викликів», додає він дипломатично.