Колекція містить низку надзвичайно цінних та рідкісних експонатів – ікон, зразків вишивки та, звичайно, тогочасних фотографій. Виставку було підготовлено національним етнографічним музеєм Чеської Республіки в співпраці з Інститутом етнології Академії наук України та Посольством України в Чеській Республіці.

На урочистому відкритті виставки з привітальним словом виступили директор Національного історичного музею Чеської Респубілки доктор Марек Юнек, завідувач Етнографічного відділу музею Ян Погунек, Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс, а також автори виставки з чеської та української сторони – Гелена Медржіцька, Даніела Завеска, Крістина Блехова, Олег Погунек та Олена Федорчук. Євген Перебийніс у своєму слові подякував музею, який підтримав ідею пані Марії Прокоп’юк та пристав на пропозицію Посольства України підготувати та реалізувати масштабну виставку експонатів зі збірки Франтішека Ржегоржа, які ще досі ніколи окремо не виставлялися. «Я, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що Франтішек Ржегорж усе своє життя працював заради цього моменту – відкриття виставки, яка познайомить його співвітчизників із життям на Галичині, як його побачив, пізнав і полюбив він сам. Особливо з фотографій дослідника відчувається справжнє його захоплення нашим краєм і нашим народом. Я дуже радий, що можу бути присутнім при цьому урочистому моменті й сподіваюся, що невдовзі виставку зможуть побачити й оцінити й в Україні», – відзначив Посол. Чеські дослідниці Гелена Медржіцька, Даніела Завеска й Крістина Блехова розповіли про кропітку роботу над підготовкою виставкою, яка однак приносила їм надзвичайну радістю і дала можливість пізнати нову культуру. Співробітники Академії наук України доктори Олег Болюк і Олена Федорчук додали, що між чеською та українською інституціями було підписано Угоду про співпрацю та спільну підготовку великого каталогу всіх експонатів зі збірки Франтішека Ржегоржа.

На запрошення Посольства України й за фінансової підтримки Закарпатської облдержадміністрації та Рахівської райдержадміністрації на відкриття виставки до Праги приїхали музиканти з народного самодіяльного ансамблю пісні та танцю «Лісоруб» з Рахівщини, які супроводжували вернісаж автентичними мелодіями та піснями, а також частували всіх бажаючих звареним на вогні справжнім карпатським баношем.

Виставка в Музеї триватиме до 30 квітня 2020 за адресою Етнографічний музей, Сад Кінського 97, Прага 5.

Франтішек Ржегорж народився 16 грудня 1857 року в селі Стєжери біля міста Градец Краловий. У липні 1877 року Ржегоржі переїхали в пошуках кращої долі до галицького села Вовків біля Львова. Місцеві мешканці вже при першій зустрічі припали Ф. Ржегоржу до душі. Вивченню та документуванню галицької культури він присвятив усе своє життя. Кохану Галичину Ржегорж востаннє відвідав у серпні 1899 року, за два місяці до смерті. Помер 6 жовтня 1899 року у віці 41 року, залишивши по собі величезну колекцію предметів, які б мали розповісти жителям чеських земель про життя, побут та свята галичан. Так у музей, окрім предметів високої мистецько-декоративної вартості (окремі частини іконостасу, писанки, оздоблена кераміка, скло, елементи святкового вбрання, цінні вишивки чи єврейські вирізані картинки), потрапили також предмети щоденного вжитку, моделі землеробських знарядь і предмети, пов’язані із календарною та родинною обрядовістю.

Маючи від природи бистрий розум, вроджену допитливість та працьовитість а також неабияку посидючість і прискіпливість, Ржегорж зумів дуже комплексно описати життя в Галичині і на Буковині, наблизивши його всім зацікавленим з чеських земель і не тільки. Пізнавати місцеве середовище йому допомагали численні контакти, які він встановлював дуже швидко. Однаково легко йому вдавалося спілкуватися на балах чи в середовищі львівської еліти та інтелектуалів, і знаходити повну довіру мешканців сіл і малих міст, чиє життя він протягом кількох років інтенсивно фіксував. Починаючи з 70-х років ХІХ ст. Фр. Ржегорж захоплюється фотографією, і його знімки з Галичини унікальні з цілої низки причин. Він спрямовував об’єктив не лише на народне мистецтво, на людей у святковому вбранні з нагоди свят чи на найкращі архітектурні об’єкти. Його цікавили діти, що допомагають батькам у господарстві, жінки, що перуть білизну чи годують дітей посеред важких польових робіт, чоловіки, які підковують коней чи жнуть пшеницю. Він фотографував робітників, зовсім бідні родини і багатші міщанські, продавців на ринку, єврейське населення Галичини, поліцейських і жебраків.