Чеська прем’єра перформенсу відбулася 13 жовтня від відкритим небом на площі перед Національним театром у Празі в рамках «Фестивалю демократії», що проходить при найбільшій у Чехії суспільно-політичній конференції «Форум 2000». Другий показ відбувся 14 листопада на сцені експериментального театрального театру «НоД» у Празі.

В основі проекту «Трава пробиває землю» лежить сучасна кримськотатарська поезія, звіт організацій “КримSOS” та Amnesty International про тортури та порушення прав людини в Криму та на Сході України, доповідь Управління верховного комісара ООН з прав людини та розповіді переселенців. З цих документів народжується фізичний театр та нова неакадемічна музика. Біль перетворюється на поезію, звук та рух. У перформансі звучать вірші кримськотатарських поетес Сеяре Кокча і Аліє Кенжалієвої. Спеціально для цього проекту було створено музичний супровід молодими композиторами Тетяною Хорошун і Яною Шлябанською з електро-акустичним дуетом GUMA.

«Найважче в перформенсі – це не реагувати на агресію, а приймати її з гордістю і величчю, боротися проти зла лише власною людською гідністю, як це роблять кримські татари на окупованому Росією півострові», - розповів після перформенсу драматург Ден Гуменний, який на півгодини мав перевтілитися в роль жертви мук і тортур.

«Я ніколи не забуду першу кримську жертву окупаційного російського режиму – тіло 38-річного Решата Аметова знайшли зі слідами численним поранень, ударів і тортур, які свідчать про те, що йому намагалися ножем по живому вирізати хребет. Ці свої відчуття я намагалася передати в цьому перформенсі», - говорить режисерка Галина Джикаєва.

“Трава пробиває землю” – результат співпраці київського “PostPlayТеатр” та Кримського дому у Києві. Організаторами чеської прем’єри є Посольство України в Чехії та неприбуткова організація «Людина в біді», які вже третій рік поспіль спільними зусиллями проводять «кримський вечір» у рамках конференції «Форум 2000». У минулому році на кримському дні проходив круглий стіл за участі Ільмі Умерова та Таміли Ташевої, а також концерт відомого кримськотатарського музиканта Шевкета Зморки.

Сімферопольська режисерка Галина Джикаєва змушена була під тиском ФСБ залишити кримський півострів у 2014 році, оскільки вона фігурувала в т.зв. «справі Олега Сенцова». У Києві Галина заснувала нову експериментальну театральну сцену «PostPlayТеатр».

Драматурги та перформери Ден та Яна Гуменні не вперше в Празі. У 2014 р. чеський режисер Їржі Гонзірек підготував за їхньою п’єсою театральну виставу «Щастя моє вертляве».

«На білому тлі двоє — чоловік і жінка. В судомах, як мокриці, ці двоє згортаються в позу ембріона, на деякий час завмирають, та згодом починають оживати. Вона рухається плавно й граціозно, Він — обережно й знервовано, і в цих конвульсіях та «па» зосереджено життя, схоже на кардіограму: то нерівне й плутане, то чітке й стабільне.

По білому полотну розсипається річковий пісок: дрібний, вологий, з камінчиками та чилимом (колючками). Розливаються сині води Чорного моря. Так само як п’ятий рік проливається кров на сході України, просипається на пісок і «воду» сіль з колишнього Артемівська. Глядачам роздаються камінчики з узбережжя Судака, а перформери, як статуї, завмирають біля величезних брил черепашнику, вивезеного з Криму.

Звучить різними мовами (українською, кримськотатарською, російською) поезія, лунає — чи то шаманська, чи то космічна — музика. Як серпневий Азов від планктону, світиться в темряві Чорне море. Усі ці елементи складаються в єдину картину під назвою «Трава пробиває землю»: сюжет про зіткнення та розриви, про біль — моральний або фізичний, про захоплений простір — особистий або територіальний, про життя всупереч цьому жаху, з креном у бік Криму», - написала про київську прем’єру Олександра Тетеріна.

Використані фотографії зі сторінок Фестивалю демократії та Олени Іванців.