«У програмі «Конференція фасцинацій» (Conference Fascinations) пройшла безпрецедентна ретроспектива українського радянського експериментального кіно 1960—1980-х. Вперше на міжнародній арені програма осмислює багаторівневий феномен українського кіноавангарду другої половини ХХ століття. До програми увійшли маловідомі стрічки українського «поетичного кіно» (зокрема, перші фільми Романа Балаяна, Леоніда Осики, Михайла Ільєнка, Сергія Лисенка чи Ігоря Мінаєва), винахідливі науково-популярні стрічки студії «Київнаукфільм» та українські аматорські фільми. Ідея програми виникла в кураторки Їглавського фестивалю Андреї Словакової під час відвідин України та, зокрема, Національного центру імені Олександра Довженка навесні цього року. Про більшість цих стрічок забули навіть самі їхні автори, і лише зараз архівісти українського Національного центру О.Довженка зібрали фільми в два 90-хвилинні покази цьогорічного Їглавського фестивалю.

Коментар архівіста Національного центру імені Олександра Довженка Олександра Телюка про цьогорічну програму:  https://www.facebook.com/UkraineEmbassyinCzechia/videos/616285702239224 

Представити свої фільми до Їглави приїхали кінооператорка Світлана Зінов’єва та режисер Сергій Лисенко. Світлана Зінов’єва розповіла про свою студентську операторську роботу в студентському фільмі українського режисера Ігоря Мінаєва «Підготуйтеся, ваш вихід» (1975 р.). Фільм-портрет про українську театральну акторку, яка в часи Другої світової війни врятувала життя не одного солдата, однак війна зламала життя її самої – через отримані поранення дівчина більше не змогла повернутися на сцену – стала працювати на київському заводі «Арсенал» бібліотекаркою, отримала звання Героя Радянського Союзу. Попри доволі «агітаційно-радянський» сюжет, стрічка викликала великий переполох у тогочасному Інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. «Я пам’ятаю, як Ігорю Мінаєву доводилося ховатися під монтажним пультом від свого художнього керівника, коли той вперше побачив фільм», — розповіла чеським глядачам Світлана Зінов’єва. — «А все тому, що Ігор наклав на воєнні кадри людей, які слухають зведення радянського інформбюро під час Другої світової війни, начитаний уривок з романтичного оповідання Олександра Гріна «Пурпурові вітрила» про те, як дівчина Асоль сподівається на диво, чекаючи на своє щастя. «Так фільм-портрет про одну поламану війною долю став фільмом-портретом цілого суспільства, яке стало жертвою експериментів тогочасного режиму», — пояснила Світлана Зінов’єва.

Київський режисер Сергій Лисенко привіз до Їглави свою дипломну роботу «Кінець канікул» (1985 р.) про петербурзький гурт «Кіно» та Вікторія Цоя. «Я показував цей фільм по різних кінотеатрах, бібліотеках і навіть заводах по всьому пострадянському просторі, однак це перший показ цього фільму на Міжнародному кінофестивалі», — розповів Сергій. Готуючи дипломну роботу в тому ж Інституті театрального мистецтва в Києві, Сергій запросив до київської столиці маловідомий на той час гурт «Кіно» й зняв історію юного хлопця, який мріє писати музику й після довгих вагань таки вирушає на зустріч за здійсненням своєї мрії. Авангардний фільм, який більше нагадує сучасні музичні кліпи й далеко виходить за рамки тогочасного комуністичного фільму, звичайно ж, зчинив переполох в Інституті та загрожував тодішньому студенту виключенням. Справжня слава цього фільму прийшла після смерті Вікторія Цоя, коли на перегляди стрічки збиралися сотні людей.

До програми «Конференція фасцинацій» (Conference Fascinations) увійшли короткометражні фільми:
– «Та, що входить в море» (реж. Леонід Осика, 1965) – дипломна робота видатного українського режисера Леоніда Осики, яскравий приклад українського поетичного кіно.

–  «Людина шукає райдугу» (реж. Володимир Хмельницький, 1966) – про експедицію українських спелеологів до печери Озерної в Тернопільській області та відкриття озера Нежданого.

–  «Злодій» (реж. Роман Балаян, 1969) – перша дипломна робота вірменсько-українського режисера з життя українського села, історія батька та сина, злочину та кари, зняті в поетиці й дусі фільмів Сергія Параджанова. Ідеться про першу й поки що єдину екранізацію оповідання Марка Черемшини.

– «КВН» (реж. Аркадій Фаустов, 1965) – провокативний студентський фільм, знятий на студії Харківського політехнічного інституту, про суперництво двох студентських команд КВН. У фільмі з гумором та іронією пародіюють тогочасних радянських коментаторів, за що, власне, стрічку було заборонено до показу в Радянському Союзі.

–  «Коло» (реж. Михайло Іллєнко, 1972) – дипломна робота видатного українського режисера Михайла Іллєнка про роботу опішнянських та вінницьких гончарів, поетичні кінокадри супроводжують маловідомі українські пісня в автентичному виконанні

– «Київський етюд» (реж. Едуард Тимлін, 1966) – туристичне відео про принади Києва, що починається не зі сталінської архітектури повоєнного Хрещатика, а з куполів Києво-Печерської лаври. Дивом режисеру удалося додати до відео джазові мелодії, заборонені тогочасною цензурою.
–  «Без назви» (реж. Борис Шиленко, 1960-ті) – домашнє відео про співжиття двох маленьких дітей, кішки та собаки, доповнені колажем перших шпальт міжвоєнної преси.
– «Приготуватися ваш вихід» (реж. Ігор Мінаєв, 1975) – медитативно-критичний фільм про будівництво нового суспільства й нового життя в Києві після закінчення Другої світової війни.
– «Кінець канікул» (реж. Сергій Лисенко, 1985) – портрет музичного гурту «Кіно» та Віктора Цоя в кулісах безлюдного післячорнобильського Києва 1986 року.
– «Без назви» (реж. Микола Перетятко, 1990) – зразок фільму з родинного архіву, в якому чергуються сімейні прогулянки в київських парках та хвилююче спостерігання за колоною танків, що проїздить вулицями рідного міста.

– «Міраж» (реж. Аркадій Фаустов, 1984) – робота студентів харківської політехніки про будівництво зіркової студії кінематографії при їхньому університеті.
– «Водозабір» (реж. Ада Квірая, 1987) – поетичний документ про роботу чоловіків з приморського міста в Абхазії.
– «Путівка в Югославію» (реж. Олег Качмар, Андрій Тузяк, 1987) – 2-хвилинний перформенс студенів Харківського університету, які влаштовують клоунаду на вулицях рідного міста.

Поруч з цим на фестивалі проходить перша міжнародна фестивальна ретроспектива лідера «київської школи наукового кіно» Фелікса Соболєва в програмі "Прозора істота". Працюючи на не надто престижній в радянський час Київській кіностудії науково-популярного кіно, Соболєв зумів змінити уявлення про можливості документального кіно. Фільмуючи реальні наукові експерименти на межі біології, нейрології, кібернетики та етики, Соболєв створив специфічне поєднання наукового кіно та філософського кіно-есе.

Фільми програми:
«Мова тварин» (реж. Фелікс Соболєв, 1967)
«Сім кроків за горизонт» (реж. Фелікс Соболєв, 1968)
«Чи думають тварини» (реж. Фелікс Соболєв, 1970)
«Біосфера! Час усвідомлення» (реж. Фелікс Соболєв, 1974)
«Подвиг» (реж. Фелікс Соболєв, 1975)
«Дерзайте, ви талановиті!» (реж. Фелікс Соболєв, 1979)
«На прицілі ваш мозок» (реж. Фелікс Соболєв, 1984).

Їглавський кінофестиваль — найбільший документальний кінофорум Центральної та Східної Європи. Особливістю заходу завжди був інтерес до креативної документалістики та неконвенційних форм неігрового кіно.

Українська ретроспектива відбулася в співпраці Їглавського фестивалю з Національним центром Олескандра Довженка та Посольством України в Чеській Республіці.