Посол України Василь Зварич: "Мир не може бути заснований на капітуляції України — це було б загрозою для всієї Європи".

Розмову вів Петр Главачек.

— Ви родом із Львівської області, з Галичини, яка, як і чеські землі, колись була частиною Габсбурзької монархії. Наскільки для вас особисто важлива європейська ідентичність?

— Я ніколи не сумнівався в тому, що Україна — це європейська держава. Наша історія, культура і традиції свідчать про те, що ми належимо до Європи та до родини європейських народів. У нас давня історія, яка починається з Київської Русі. Я вірю, що доля України та українців тісно пов’язана з Європою. Значна частина нашої історичної спадщини поєднує Україну також із Центральною Європою. Я впевнений, що одного дня Україна стане повноправним членом Європейського Союзу і Північноатлантичного альянсу.

— Що ви робили в лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення?

— Я дуже добре пам’ятаю той особливий ранок 24 лютого 2022 року, адже я перебував у Києві, коли почалося російське вторгнення. Більше того, моя київська квартира знаходиться одразу біля аеропорту «Жуляни». Тоді я працював директором одного з департаментів, і в моєму підпорядкуванні було 18 європейських країн, включаючи Чеську Республіку. Я мав зробити все можливе, щоб з першого дня російської військової агресії забезпечити міжнародну підтримку України.

Я негайно зв’язався з нашими партнерами, щоби попросити про допомогу. Вже у березні 2022 року я разом з першим заступником голови Верховної Ради України Олександром Корнієнком був членом спеціальної місії, яка вирушила до Праги. Ми зустрічалися з представниками чеського уряду та неурядових організацій.

Метою було надати чеській громадськості інформацію про те, що відбувається в Україні. Чехія була однією з перших країн, яка почала нам допомагати. Йшлося не лише про оперативну підтримку з боку вашого прем’єра Петра Фіали чи представників парламенту. У Чеській Республіці я став свідком величезної хвилі підтримки України — я всюди бачив українські прапори, і я щиро ціную величезну солідарність чехів з українцями. З червня 2022 року по липень 2024 року я працював Послом у Польщі, яка є надзвичайно важливою з військової та логістичної точки зору для успішної оборони нашої країни.

Росія вдає, що на території України воює проти колективного Заходу. Але насправді йдеться насамперед про геноцидну війну Росії проти України. Як би Ви пояснили чехам суть російського імперіалізму?

Так, ми маємо проблему не лише з путінським режимом, а загалом із російським імперіалізмом і колоніалізмом. Путін хоче знову збудувати імперію, мета якої — підірвати систему безпеки євроатлантичної спільноти та міжнародне право. Ворогом він вважає не лише Україну, а також НАТО і весь Захід, цінності якого — свобода і демократія — він категорично відкидає.

Адже путінський режим заснований на автократії та тоталітарних методах управління, джерелом його влади є хаос і війна. Причому Україна — не перша жертва цієї агресії. Згадаємо Молдову та Грузію. Зрештою, війна Росії проти України розпочалася ще у 2014 році з окупації Криму та агресії на Донбасі. Наразі йдеться не лише про Україну. Якщо Росія безкарно досягне своїх цілей, це означатиме загрозу для європейської безпеки і підвищену вразливість, зокрема й для Чеської Республіки.

Як довго готувався нещодавній візит президента Чехії Петра Павела до України? У чому, на Вашу думку, полягала його символічна та практична важливість? Який образ Чеської Республіки на сьогодні має Україна?

Березневий візит президента Петра Павела до України готувався протягом кількох місяців. Ми намагалися знайти дату, яка влаштує як чеську, так і українську сторону і вели інтенсивні переговори з грудня 2024 року до кінця лютого 2025-го. Візит був дуже успішним як у символічному, так і в практичному плані — зокрема, вдалося підняти відносини між Чехією та Україною до рівня стратегічного партнерства.

Йдеться не лише про слова, а й про цілком конкретні кроки. У нас є багато спільних і взаємовигідних проєктів, наприклад, в оборонній промисловості. За участі президента Петра Павела було підписано дві нові угоди щодо спільного виробництва набоїв для стрілецької зброї. Президент також відвідав завод, місце розташування якого я, звісно, не можу назвати, де у співпраці з чеською стороною збираються гвинтівки для української армії під маркою «Січ». Це наш спільний продукт, і я цим дуже пишаюсь.

Ми також маємо добру співпрацю з іншими чеськими компаніями, зокрема у виробництві артилерійських снарядів калібру 155 мм, що також є надзвичайно важливо. Президенти Петр Павел і Володимир Зеленський інтенсивно обговорювали питання безпеки в Європі, мир для України, а також перспективи членства України в ЄС і НАТО.

Великою темою була також участь чеських компаній у післявоєнній відбудові країни, зокрема у Харківській та Дніпропетровській областях. Петр Павел повідомив нам, що за кошти Європейського інструменту для України буде відновлено шість українських лікарень, пошкоджених або знищених росіянами, а саме: у Рівному, Львові, Луцьку, Кривому Розі, Дніпрі та Києві. Ми віримо, що діалог між Чехією та Україною на рівні президентів триватиме, і його результати будуть взаємовигідними для обох країн.

Що ви як дипломат України очікуєте від перемовин Росії зі Сполученими Штатами? В Європі формується так звана коаліція охочих на чолі з Великою Британією та Францією. Якою має бути роль Європи?

Від самого початку ми наполягаємо, що перемовини не можуть вестися лише між Росією та Сполученими Штатами — вони мають відбуватися за участі України. І оскільки Україна є європейською країною, яка має амбіцію стати членом Європейського Союзу та НАТО, Європа також повинна мати своє місце за переговорним столом. Наш президент Зеленський неодноразово наголошував, що не можна вести перемовини про Україну без України, так само як і про Європу без Європи.

Від російсько-американських переговорів ми очікуємо справедливого миру для України. Ми хочемо, щоб військові злочини не залишилися безкарними і щоб перемогло міжнародне право. Україна відкрита до конструктивного діалогу, ми цінуємо активні зусилля Сполучених Штатів та європейських країн у досягненні миру. Проте потрібно розуміти суть російської поведінки — адже саме Росія є причиною цієї війни.

У березні ми підтримали пропозицію президента США щодо тимчасового перемир’я, але Росія відмовилася її прийняти і, навпаки, висунула нові умови та попередні вимоги. Це чітко показує, хто насправді хоче миру, а хто — продовження війни. Росія не припинить бойові дії, поки її до цього не змусити.

Ми маємо великий досвід перемовин із Росією — з 2014 року ми провели понад 200 різних раундів переговорів. Ми знаємо, що необхідно показати єдність і силу — це єдина мова, яку розуміє Путін. Треба чинити тиск на Росію, а не на Україну, щоб зупинити це воєнне божевілля. Ми маємо зробити все можливе, щоб обмежити здатність Росії продовжувати війну проти України. Це єдина правильна стратегія, якої, на мою думку, слід дотримуватися, якщо ми справді хочемо досягти справедливого миру.

Як конкретно могла б Чехія ще більше допомогти Україні в обороні проти російської агресії?

Чеська Республіка робить надзвичайно важливу справу в підтримці України, і ми це щиро цінуємо. Чехія є частиною коаліції охочих, яка виходить за межі Європи та прагне завершити війну Росії проти України на основі міжнародного права. Чеська сторона продовжує так звану ініціативу з постачання боєприпасів, яка для нас є абсолютно критичною — лише за останній рік завдяки Чехії було передано понад 1,5 мільйона одиниць боєприпасів. Це величезна кількість, яка допомогла нам утримати й зміцнити нашу обороноздатність.

Тому ми щиро сподіваємося, що ця ініціатива триватиме і впродовж цього року — для цього вже виділено фінансування не лише з боку наших європейських партнерів, а й інших країн, наприклад, Канади.

Однак нам потрібно ще більш інтенсивне партнерство з чеськими оборонними компаніями, щоби розпочати нові спільні проєкти з виробництва зброї та розробки оборонних технологій. Тут я бачу величезний потенціал для співпраці між Чехією та Україною, і ми вже зараз спостерігаємо значний інтерес з боку чеського бізнесу.

В нинішній ситуації потрібно чітко усвідомлювати: підтримка України — це також захист Європи та Чехії. Йдеться не про благодійність, а про інвестицію у власну безпеку. Навіть якщо у Чехії є люди, які виступають за припинення військової допомоги Україні, я переконаний, що більшість чехів добре розуміє: збереження суверенної України — це також в інтересах Чехії.

Чехія також стикається з російською гібридною війною та пропагандою. Який російський наратив ви вважаєте найнебезпечнішим для чеського та європейського суспільства?

Росія докладає величезних зусиль для поширення страху та нестабільності також у Чеській Республіці, намагаючись нав’язати думку, що підтримка України є загрозою для миру. Але це відверта маніпуляція, адже єдиною причиною й рушійною силою війни є саме Росія. Боротьба з російською брехнею та маніпуляцією буде й надалі складною, однак людям у Чехії необхідно пояснювати, як функціонує російська імперська та колоніальна політика. Не можна дозволити російській пропаганді впливати на ваші емоції й вчинки, не можна допустити, щоб вона здобула тут своїх прихильників.

Основний метод російської пропаганди — це добре відомий принцип «розділяй і пануй». Саме тому росіяни зроблять усе можливе, щоб загострити суперечності в чеському суспільстві, особливо в нинішній кампанії перед парламентськими виборами. Російських загроз у Чехії більшатиме, але я вірю в мудрість чеського народу, який виніс уроки з власної історії — з Мюнхена 1938 року або з радянської окупації 1968 року. Я вважаю, що російська пропаганда не має шансів перемогти в Чехії, але закликаю залишатися пильними.

Ви підтримуєте зв’язок з Євгеном Перебийнісом, колишнім послом України в Чехії? У чому саме ви продовжуєте його справу?

Я перебуваю в регулярному контакті з колишнім послом Євгеном Перебийносом, який нині є заступником Міністра закордонних справ. Я дуже ціную все, що він зробив у Празі. Як богеміст він вільно володіє чеською мовою, так само як і його дружина Ольга. Сподіваюся, з часом і я зможу вдосконалити свою чеську. Я прагну розвивати й ті проєкти, які він започаткував. Деякі з них уже вдалося реалізувати, зокрема Сенат Парламенту Чеської Республіки засудив геноцид кримських татар у радянську епоху — це дуже важливий сигнал.

Нам вдалося укласти стратегічне партнерство між Чехією та Україною, що відкриває нові можливості для співпраці та зближення наших народів. Я хотів би підтвердити, що образ Чеської Республіки в Україні — чудовий, а з багатьох точок зору — просто ідеальний. Українці дуже добре усвідомлюють, хто є їхнім справжнім другом у ці часи. Україна, яка стримує агресивну Росію, — це також гарантія безпеки для Чеської Республіки.

Навіть під час війни в Україні не мовчать музи. Що з української культури ви б порадили чехам?

Сьогодні чехи мають безліч можливостей познайомитися з українською культурою та мистецтвом. Я хотів би висловити щиру вдячність Чеській Республіці за те, що вона допомагає Україні рятувати культурну спадщину навіть у час війни — а отже, й зберігати нашу національну ідентичність. Міністерство культури Чехії є гарантом надзвичайно важливого проєкту під назвою «Арха», в межах якого оцифровуються цінні архівні документи та книги з різних установ по всій Україні. Від початку війни росіяни цілеспрямовано атакують архіви, музеї та галереї, знищили вже тисячі об'єктів — і саме ця чеська підтримка допомагає нам вижити як культурній нації. Росіяни прагнуть стерти історичну пам’ять українців і знищити самобутність українського народу.

Я хотів би також звернути увагу на успіхи чеської україністики, адже нині чехи мають доступ до перекладів найвизначніших творів української літератури — як класичної, так і сучасної. Наразі в Національній бібліотеці в Празі триває виставка «Чотири ноти з України», присвячена 150-річчю від дня народження українського диригента й культурного дипломата Олександра Кошиця. Виставка розповідає також про світове турне під його керівництвом Української республіканської капели в 1919–1924 роках, завдяки якому українська колядка «Щедрик» стала всесвітньо відомою в англійському варіанті «Carol of the Bells». Мало хто знає, що «Щедрик» уперше прозвучав у Празі — ще 11 травня 1919 року в Національному театрі. Щиро запрошую всіх до Клементіну на цю чудову виставку.