Голова Сенату (верхньої палати) Парламенту Чехії Мілош Вистрчіл нагородив Посла України в Чехії Євгена Перебийноса, який закінчує свою дипломатичну місію в Чехії, «Срібною медаллю» Голови Сенату Чехії. Церемонія нагородження відбулася в середу 10 серпня в Головному залі Вальдштейнського палацу. Мілош Вистрчіл відзначив, що головною відзнакою чеського Парламенту нагороджує Посла України за «чіткі слова й чіткі дії».

Photo: Senát Parlamentu České republiky 

Передаючи нагороду, Мілош Вистрчіл відзначив: «Перша річ, яка мене захоплює в Послі, це його робота на благо Батьківщини – те, як йому вдалося зробити свою країну видимою і просто дивовижним чином інформувати про російську агресію проти України. Друга річ – це те, як він зміцнив Чеську Республіку. Він поглибив розуміння чеських громадян, що потрібно захищати свободу, демократію, незалежність, самобутність і суверенітет. Допомагаючи комусь, ми самі стаємо сильнішими, тому Посол сприяв тому, що сьогодні Чеська Республіка стала сильнішою. Наша країна здобула свій авторитет не в останню чергу дякуючи саме нашому підходу до війни в Україні та нашому бажанню допомагати. Пан Посол зіграв у цьому важливу роль. Третій аргумент – він розбудив нашу пам’ять. Нам довелося пригадати, що ми пережили й чого ми позбулися, коли в 1989 році здобули свободу. Ці знання надзвичайно цінні, оскільки лише за умови, що ми не забудемо, ким ми були і як ми жили, у нас є шанс жити й надалі в свободі та демократії».

Photo: Senát Parlamentu České republiky 

Посол Євген Перебийніс подякував Сенату Парламенту Чехії за відзнаку та допомогу Україні.

«Вважаю великою честю, що я отримав найвищу відзнаку голови Сенату Парламенту Чехії. Дуже дякую за це рішення і за довіру.

Особливо радію, що я отримую цю медаль в стінах історичної будівлі Сенату, який вже багато років стоїть у Чехії на варті дотримання демократичних цінностей.

Я вдячний за те, що чеські сенатори системно підтримують Україну в її боротьбі з російським агресором, підтримують наші зусилля щодо приєднання до європейського співтовариства вільних народів.

Мені дуже приємно отримати цю нагороду з рук саме пана Голови Мілоша Вистрчіла – людини, яку я надзвичайно поважаю як великого державника. На мою думку, він є уособленням політика «гавлівського типу» зі сформованими переконаннями та твердими ідеалами, який дуже простий в спілкування, але водночас дуже глибокий у своїх думках і висновках.

Дами та панове,

Для мене було великою честю представляти Україну в Чеській Республіці – у країні, яку я добре знаю і яку люблю. Я не хочу оцінювати результати своєї роботи – це б мали зробити інші й трохи згодом, через певний час. Я ж можу лише сказати, що зробив усе, що було в моїх силах, щоб вивести відносини між Україною і Чехією на надстандартний рівень.

Мені було від чого відштовхуватися. Український та чеський народи єднають між собою чимало спільних сторінок історії, які так чи інакше визначають нинішній партнерський характер відносин між нашими державами. Саме в Києві в 1914 році була створена Чеська дружина, а пізніше біля українського Зборова пройшов своє перше бойове хрещення Чехословацький легіон, який відіграв визначальну роль у створенні незалежної Чехословаччини.

Водночас, саме Чехословаччина завдяки Президенту Масарику стала в міжвоєнний період ключовим центром української еміграції, місцем, де еліта нашого народу змогла знайти притулок і підтримку після окупації Української Народної Республіки радянською росією.

Photo: Senát Parlamentu České republiky 

Сьогодні Чехія знову відкрила свої двері і серця для сотень тисяч українців, які залишили свої домівки через розв’язану росією війну проти України. Цей благородний вчинок якнайкраще демонструє, що чехи та Чехія стоять на боці правди та справедливості.

Я переконаний, що підтримуючи України, ви підтримуєте і власну безпеку. Адже українські військові, які ціною своїх життів захищають батьківщину від рашистів, захищають також і Чеську Республіку, щоб так званий «рускій мір» з його ракетами й бомбами не прийшов і сюди, до красивої Праги. Дякуючи своєму історичному досвіду ви добре усвідомлюєте, які наслідки може мати загравання з агресором та позиція «це не наша війна».

Це були ви, чехи, хто став жертвою «Мюнхенської зради». Так, Європа вас зрадила, сподіваючись, що агресор втамує свій апетит Чехословаччиною і залишить в спокої решту Європи. Один британський політик тоді обурювався, що вони у Великобританії мають копати окопи і приміряти протигази лише тому, що, як він сказав «в одній далекій країні посварилися між собою люди, про яких нам нічого невідомо».  Але менше, ніж через два роки нацистські війська вже увійшли в Париж, а їхні бомби почали падати в Лондоні.

Дякувати богу, що сьогодні – я в це вірю – світ зробив правильні виноски з уроків історії. Та все одно і сьогодні ми чуємо скарги, як все дорожчає, і що це, мовляв, з вини України, яка не хоче здатися в криваві обійми росії. Але правда полягає в тому, що якщо впаде Україна, проблеми в Європі нікуди не зникнуть, а навпаки – їх стане більше, бо головний ворог – росія – буде до вас ще ближче і буде в рази сильніший.

Кажуть, коли Яна Масарика після Мюнхена запитали, що в цій ситуації зробив би його батько, перший Президент Чехословаччини Томаш Масарик, він відповів: «Батько би сказав – будемо сідлати коней». Рішення чинити опір ворогу, який має в рази більшу і сильнішу армію, надзвичайно складне і відповідальне. Кожний лідер таке рішення має приймати, враховуючи всі наявні фактори і обставини. Україна прийняла рішення «сідлати коней». Незважаючи на те, що ваша Оксамитова революція завжди була прикладом і стимулом для усіх українських майданів, сьогодні ми змушені взяти в руки зброю. На жаль, війна не буває оксамитовою. Ми будемо боротися, бо альтернативою є зникнення нашої держави і нашого народу. Але цього ніколи не станеться, бо ми обов’язково переможемо.

Ми переможемо і дякуючи надзвичайній чеській допомозі, яка дуже реальна і вже врятувала життя тисячам українських військових і мирних жителів. Я би хотів ще раз подякувати чеському уряду і чеському Парламенту як за матеріальну, так і за моральну допомогу, зокрема, за визнання російських злочинів в Україні актом геноциду. Сподіваюся, що невдовзі чеські парламентарі також визнають Росію терористичною державою.

Photo: Senát Parlamentu České republiky  

Ще раз вам, шановні сенатори і сенаторки, дякую за вашу підтримку. Мені було великою честю познайомитися з вами особисто й співпрацювати.

Я не прощаюся і сподіваюся, що ми з вами ще не раз зустрінемося. Як тут у Празі, так і у вільній Україні – в Києві, в Харкові, Маріуполі чи в Севастополі.

Дякую вам, друзі.»