Чеський історик Богдан Зілинський стверджує у своєму дослідженні про історію створення пам’ятника: «Монументальний меморіал у Брно…. мав вшанувати пам'ять українців, які загинули з початку Першої світової війни, тобто з літа та осені 1914 року, здебільшого вояків австрійської армії, які прибули з Галичини. Меншою мірою йшлося про цивільних біженців з Галичини, які рятувалися спочатку від російської, а потім польської окупації… Будівництво пам’ятника … розпочалося у серпні 1923 року за участі освітньо-організаційного комітету українських біженців у Брно, очолюваного головою місцевої Української академічної громади Антоном Базаром та сотником Левом Кривенеком… Ця організація, маючи чітко визначену мету, змогла відносно швидко зібрати потрібну суму пожертв… Вартість виготовлення і встановлення пам’ятника становила 9 тис. крон. 

Посол України в Чехії поклав квіти до відновленого меморіалу. Брно, 19 грудня 2020 р.

«Дату його відкриття було встановлено на 1 листопада 1923 року і приурочено до п’ятої річниці взяття галицькими українцями влади у Львові. На відкриття до Брно приїхали представник Празького комітету західноукраїнської еміграції Іван Мельницький та представник командування частинами Української Галицької Армії, які перебувають Чехословаччині, Корнило Крушельницький. Також були присутні представники чехословацької армії, мер Брно та деякі місцеві організації. Церемонія розпочалася о дев'ятій ранку та включала в себе богослужіння і панахиду за участі українського хору та військового оркестру гарнізону м. Брно. До пам’ятника було покладено багато вінків, в т.ч. від найвищого представника західноукраїнської еміграції Євгена Петрушевича, який перебував в еміграції у Відні… Виступили на відкритті Корнило Крушельницький та Олександр Церковний… Після цього пам'ятник передали місцевому військовому командуванню. У статті, опублікованій пізніше в «Українському скиталці», наголошувалося, що меморіал гідно приєднався до раніше встановлених "національних пам'ятників" у Брно: датського, шведського, німецького та російського».

Також Богдан Зілинський, ґрунтуючись на публікаціях в тогочасних українських виданнях, наводить інформацію про тих, хто був похований у цьому Меморіалі: «за невеликими винятками, усі вони походять з Галичини… Найбільше – з районів Бучач, Дрогобич, Коломия, Перемишляни, Підгайці та Снятин. Невелика частина загиблих походила з районів на захід від нинішнього українсько-польського кордону… Східна Україна представлена лише трьома іменами осіб з Харківської губернії. Можна припустити, що це були полонені солдати російської армії, які зголосилися до української національності».

Слід зазначити, що кілька українських могил в ареалі Меморіалу з’явилося вже у 30-х роках минулого століття і навіть після Другої світової війни.

Точної інформації про автора головного пам’ятника цього меморіалу не вдалося віднайти, але є підстави вважати, що створив його відомий скульптор Михайло Бринський.

Посол України в Чехії Євген Перебийніс пише про меморіал: "Вперше я відвідав цей меморіал на початку 2019 року під час візиту до м. Брно. Зізнаюся, я був вражений його величністю та емоційністю і, водночас… жахливим станом, в якому він перебував. Було абсолютно зрозуміло, що якщо не вжити невідкладних заходів, його можна просто втратити. Ну і, нарешті, було просто соромно, що наша спільна пам'ять перебуває у такому занедбаному стані (кілька фотографій, які я зробив того дня, додаю до цього статусу). Рішення про те, що Посольство зобов’язане відновити Меморіал, прийшло одразу. Обсяг робіт, однак, був настільки значним, що на зустрічі з тоді щойно обраною мером міста – пані Маркетою Ваньковою - я звернувся до неї з проханням допомогти нам у цьому. Вдячний їй, що вона позитивно відгукнулася на це прохання і свого слова дотрималася.

Меморіал до реконструкції, 2019 рік.