29 січня в День пам'яті Героїв Крут в Празі відбувся показ історичної драми Олексія Шапарєва "Крути 1918".
29 січня в День пам'яті Героїв Крут в Празі за чисельної участі української громади відбувся показ історичної драми Олексія Шапарєва "Крути 1918".
«Крути 1918» – художній фільм за реальною історією бою на залізничній станції Крути взимку 1918-го року. На тлі доленосних подій в країні двоє братів Андрій і Олекса Савицькі закохуються у прекрасну Софію. Більшовики підступають до Києва, місто наповнене «червоними» агентами. Уряд УНР кидає на боротьбу з ворогом усі боєздатні частини армії, включно з юнкерами і студентами. Чотири сотні юнаків, серед яких Андрій і Олекса, стають проти 4-тисячного добре озброєного війська. Режисерську версію фільму було люб'язно надано режисером Олексієм Шапарєвим.
Перед початком показу до присутніх звернувся Посол України в Чехії Євген Перебийніс, який наголосив на важливості подвигу Героїв Крут та провів паралелі між подіями українських визвольних змагань 1917-1921 років та нинішніми подіями на сході України.
Є.Перебийніс навів цитату з книги Євгена Маланюка "«Крути. Народини нового українця»:
"Крути — це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася — в час революції! — на землях України, перше прозріння, що влада — то боротьба, а держава — то кров і залізо. І тому Крути — це воскресіння, по довгих століттях, — обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч-на-віч.
Доперва Крути були початком нової доби в історії України. Доперва дата Крут становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх зв’язують чи зі скликанням Центральної Ради, чи то з віддрукуванням того чи іншого документа.
Нової доби — а вона була конечністю — не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не налипає до старих бурдюків. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало “виголосити” — такі акти треба чинити.
Кривавий підпис під цим формальним зобов’язанням з дня 22 січня поставили діти, запасний первоцвіт нації — юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях — мученичої, але й збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні".