Віталій Усатий:
Шановний пане прем’єре, шановні дами та панове!
130 років тому в цих прекрасних стінах палацу Жофін виступав один з перших європейських українських політиків – Іван Франко, про що нагадує пам’ятна дошка на фасаді. Балотуючись до австрійського парламенту, Франко мав як на той час доволі радикальну програму, в основі якої лежали дві ідеї – незалежна Україна і Європа з Україною, але без російського шовінізму. Мабуть, саме тому з усіх чеських тогочасних письменників Франкові припав до душі саме Карел Гавлічек Боровський, який навіть ще раніше, у 1846 в Pražských novinách писав: „У всьому світі, а особливо в Європі, росіян або ненавидять, або зневажають (і майже завжди по ділу). Вони відразу ж з нами подружилися і побраталися, але з позиції нашого старшого брата, нашого командира. Російські панславісти у своїх збочених уявленнях чомусь вважаєит, що ми хочемо жити під їхнім правлінням! І свято вірять, що одного разу всі слов'янські землі будуть їхніми!"
Минуло півтора століття, а ситуація особливо не змінилася. Сучасна росія досі сприймає східне крило Європи як сферу свого безпосереднього впливу, як частину своєї в’язниці народів. Однак не може не тішити, що ідеї Івана Франка та Карела Гавлічека Боровського принесли свої плоди й сьогодні Україна і Чехія як рівні союзники і партнери чинять спротив російській загарбницькій експансії. Українські воїни чеською зброєю відбивають атаки росіян на цивілізований європейський світ та цінності гуманізму й людяності. Дякую чеському уряду, парламенту і чеському народу за військову, фінансову та гуманітарну допомогу нашій країні, а також за рішучість і сміливість іти до переможного кінця, а не намагатися зійти на півдорозі на умовах хиткого напівмиру-напіввійни. Так поводяться справжні побратими. А «побратим» у нас в Україні – це більше, ніж брат, бо це брат не по крові, а по бою.
Україна впритул наблизилася і до другої Франкової мрії – до самостійності в рамках європейського співтовариства. У червні Україна не без великої допомоги нашого надійного партнера – Чехії – здобула кандидатський статус в ЄС. Попри війну, нашою стратегічною метою є в стислі терміни стати повноцінним членом європейської співдружності вільних народів, а також вільних кордонів, економік і ринків.
Поки що ми максимально наближаємося до Європи економічно, зокрема, об’єднанням наших енергетичних систем, розбудовою нових логістичних трас експорту українських товарів в Європу, переходом на нові стандарти якості. Коли російська економіка обвалиться під тягарем економічних реформ і блокади, Україна повинна бути готова взяти на себе роль економічного тигра в регіоні. І ми це зробимо, бо зокрема саме так – економічною стабільністю, чистими світлими вулицями й повагою до кожної людини та її потреб – найпростіше виграти ідеологічну війну з тоталітаризмом.
Звісно, на нас чекає дуже складне завдання – повоєнна відбудова Україна. Дивлячись зараз на Варшаву чи Дрезден, складно повірити, що колись ці міста виглядали приблизно як Маріуполь. І саме приклад цих міст вселяє надію в те, що зовсім скоро ми відбудуємо всі зруйновані міста ще кращими – екологічними, зеленими, зробленими для людей, а не для виконання пятілетки, як це було за радянсько-російської окупації.
Партнерські країни, які найбільше допомагали Україні в війні, обов’язково отримують найпривабливіші замовлення «великої відбудови». Ми дуже цінуємо те, що Чеська Республіка загалом і ви, представники чеського бізнесу, уже зараз працюєте над планом, як відбудувати Україну після війни й повернути їй довоєнний "блиск".
Мені надзвичайно приємно відзначити 31-у річницю відновлення незалежності України в колі друзів і однодумців, які не просто підтримують Україну на словах, але готові в неї вірити також своїми інвестиціями. Ви зробили свої ставки на перемогу України на полі битви й на полі економіки – і ми зробимо все, щоб вас не розчарувати.
Сьогодні ми ще не святкуємо. Сьогоднішній день такий само трагічний, як всі останні 182 дні російської агресії. Ми прощаємося з нашими героями і з надією відправляємо в бій нових. Ми молимося за наших полонених і за тих, хто лишився в блокаді окупації. Ми плачемо разом з батьками, які хоронять своїх дітей. І разом з дітьми, які хоронять своїх батьків. Ми боремося, але без вашої допомоги всі наші зусилля будуть марними.
Війна – це надшвидкісний і супер потужний агрегат з пожирання ресурсів. Здається, лише вчора відправили допомогу, а військові вже знову говорять, що нічим захищатися. Покладаю великі надії на сьогоднішній аукціон, сподіваюся, після нього наші військові хоча б кілька днів зможуть не думати про те, що закінчуються набої.
Настанок хочу подякувати Українсько-чеській ТПП та, зокрема, її голові Петру Крогману за підготовку та організацію сьогоднішнього заходу, завдяки якому, сподіваюся, ми станемо ще трішки ближче до перемоги.
Слава Збройним Силам України. Слава нашим чеським друзям.