Під час поїздки дипломати та представники української громади в Чехії вирушили в автобусний тур по 4 пам'ятних місцях на території Чеської Республіки. 

Перша зупинка поїздка відбудася в місті Лада в Под'єштєді. Пам' ятник тут було відкрито 20 жовтня 1921 р. біля цвинтаря російських і українських інтернованих військових Першої світової війни для вшанування загиблих вояків УСС та УГА. Хронологічно він є першим і одним із найбільших військових монументів на території Чехії. Автором проекту став колишній чотар війська УГА, скульптор Михайло Бринський. Центральною фігурою монумента є кобзар із бандурою, над головою якого вирізьблено тризуб та цитату із поеми Тараса Шевченка "До Основ'яненка": "Не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда, чиї ми діти..." Обабіч кобзаря на півколонах вирізьблені бойові хрести УСС та УГА. На задній стороні пам' ятника викарбувані імена загиблих.

Друга зупинка на маршруті- місто Ліберець. Тут на військовому цвинтарі в 1927 році було встановлено пам'ятник бійцям Гірської бригади УГА. Ідеться про єдину роботу в монументальному стилі відомого українського скульптора та художника Василя Касіяна, що зобразив тіло вбитого стрільця, над яким завмерли у горі дружина та діти. Надзвичайною майстерністю позначена проробка кожної деталі монумента: типовий український одяг матері, дітей, форма, зброя та амуніція полеглого солдата Першої світової війни.

Третя зупинка на маршруті поїздки по місцях української пам'яті — пам' ятник борцям за волю України в місті Йозефов.
Монумент у вигляді високого хреста за проектом професора Лісовського було встановлено в 1941 році. Форма хреста та схрещені мечі на фронтоні могили відтворюють чітку асоціацію з типовим хрестом українського козацтва. У центрі хреста зображено тризуб, середня частина якого трансформована в меч. На могильній плиті викарбувано 25 імен, дати поховань починаються 1921 р. і закінчуються 1967 р.

Остання, четверта, зупинка — це цвинтар у місті Пардубіце, де дивом збереглася могила інтернованих військових Української Народної Республіки. Цей монумент — роботу української письменниці й архітекторки Оксани Лятуринської — було відкрито 1 листопада 1932 року коштом організації "Самопоміч українських емігрантів Північно-Східної Чехії". Членами організації були інтерновані українські стрільці, з яких було сформовано робітничі бригади, що допомагали відновлювати чехословацькі залізницю, греблі та інші інфраструктурні об'єкти. Десята частина заробітку віддавалася саме на встановлення пам' ятників загиблим побратимам. За словами дослідниці Ганни Величко, цьому монументу з виразною українською символікою — тризубом, галицьким левом і архангелом — удалося врятуватися лише дякуючи необізнаності місцевих чехословацьких комуністів та наявності пізніших чеських імен на надгробку (очевидно, нащадків похованих воїнів). Пам' ятником, у якому легко впізнається ніжна жіноча рука, опікувалася українська громада з Пардубіце, нещодавно монумент пройшов реконструкцією за фінансової підтримки Посольства України, як і попередні два монументи в Ліберці та Йозефові.

Біля першого монументу Посол України привітав захисниць і захисників України зі святом: https://www.youtube.com/watch?v=4ZOkez2bBPY