Інтерв'ю Посла Василя Зварича для Novinky.cz

Ми повністю повинні були перейти у воєнний режим. Тому сьогодні я знаю не тільки озброєння нашої армії, всілякі типи ракет, снарядів, калібри боєприпасів, категорії танків та іншу військову техніку, а й розумію, як працює військова логістика. Вся наша дипломатія працює головним чином на армію, оскільки ми розуміємо, як важливо забезпечити армію та солдатів всім необхідним для захисту нашої країни. І не тільки нашої країни — ми захищаємо цінності, на яких стоїть Європа і весь вільний світ.

Що саме це означає для посла в Чехії? Я маю докладати зусиль, щоб забезпечити безперервні поставки зброї та боєприпасів для нашої армії. Я ціную чеську ініціативу з боєприпасами, яка є чудовим прикладом того, як мобілізувати весь світ для підтримки України в тому, що їй потрібно. І зараз нам найбільше потрібні саме боєприпаси. Ініціатива, яку започаткував ваш президент Петер Павел, добре працює. Ми очікуємо, що в її межах до кінця поточного (2024 року) Україні буде поставлено 500 000 одиниць боєприпасів. 

Але важливо, щоб це продовжувалося. Ми вже маємо деякі обіцянки від інших партнерів, які підтримають цю ініціативу і наступного (2025) року. Це моя ключова пріоритетна задача - за підтримки Чехії, чеського уряду та у співпраці з оборонними підприємствами зробити максимум для забезпечення функціонування наших збройних сил. Але в Україні звучать голоси, що допомога приходить із запізненням і її недостатньо.

Дуже важливо, щоб ми отримували військову допомогу вчасно. Тобто зараз, сьогодні, а не завтра. І це для мене найвищий пріоритет. Однак не менш важливим є встановлення відносин між Україною та Чехією на рівні справжнього стратегічного партнерства, яке спрямоване не тільки на сьогодні, але й на майбутнє. Я вважаю, що тут є величезний потенціал, ми маємо багато спільних інтересів, на яких можемо співпрацювати не тільки в економічній сфері. Багато чеських компаній вже намагаються долучитися до відновлення нашої країни. А чеський уряд в цій сфері визначив кілька ключових пріоритетів, таких як інфраструктура, енергетика, охорона здоров'я. Важливо, щоб чеські приватні компанії, які хочуть брати участь у відновленні України, мали підтримку держави. Вашої і нашої. Це починає відбуватися і працює. Чеський урядовий уповноважений з відновлення України пан (Томаш) Копечний над цим інтенсивно працює. Організовуються бізнес-місії, під час яких чеські компанії відвідують українські міста і шукають можливих партнерів.

Так. Зараз дуже важливо встановлювати якомога більше бізнес-зв'язків між двома країнами і робити це за підтримки урядів. Взаємна зустріч наших прем'єрів з цього питання відбулася в минулому липні в Празі. Чеські компанії повинні відчувати не тільки, що вони більш ніж бажані в Україні, але й знати, що для них це безпечне середовище — звісно, з урахуванням війни. Не слід чекати, аж доки війна закінчиться. Треба почати діяти вже.

Не думаю, що корупція є настільки великою проблемою для бізнесу. Я б сказав, що її рівень перебільшений. А ще — наша держава намагається її вирішити. Те, що у публічному просторі ми частіше бачимо випадки викриття корупціонерів, не означає, що корупція зростає. Навпаки, це показує, що ми боремося з нею. Корупції треба протистояти всім разом. І в Україні в нас дуже активне громадянське суспільство, яке суттєво допомагає в цьому. Але з точки зору бізнесу, потрібно підкреслити, що у нас є цілий ряд механізмів і страхувань, які допоможуть компаніям почуватися безпечно.

Я буду далі говорити, як, власне, і роблю з перших днів свого перебування на посольстві в Чехії, головним чином про можливості, які ми маємо разом. Так, проблеми є, але ми їх вирішуємо, і вони точно не настільки великі, щоб зупинити співпрацю та підтримку. Ми повинні бути прагматичними, якщо хочемо досягти так званої win-win взаємовигідної ситуації для обох наших країн.

І немає причин, чому взаємна підтримка та співпраця не повинні бути корисними для обох країн. Але популісти цього не хочуть бачити. Як, наприклад, те, скільки українців, які зараз живуть у Чехії, працюють тут і скільки грошей вже принесли до чеського державного бюджету. Значно більше, ніж Чехія витратила на допомогу воєнним біженцям з України.

Я вірю, що чехи в своїй більшості мають до неї імунітет. І беручи до уваги ваш історичний досвід з Росією і, відповідно, з Радянським Союзом. Подивімося далі в історію — на 1938 рік, що сталося з вашою країною після Мюнхенської угоди. Зараз ми чуємо, що деякі політики тиснуть на нас, щоб ми відмовилися від певних територій України. І ми запитуємо їх, чому вони так впевнені, що це принесе мир? Деякі великі держави тоді хотіли за рахунок Чехословаччини досягти миру, але це навпаки призвело до великої війни.

Щоб люди почали усвідомлювати реальність, не грали в ігри з Росією за її правилами. Ви повинні перш за все подбати про безпеку людей у Чехії. Ми з власного досвіду знаємо, що якщо ви погодитеся на гру з Росією в надії досягти чогось позитивного, насправді відбудеться протилежне: ви поставите під загрозу своє власне суспільство і людей, і заплатите за це високу ціну.

Чи справді ці люди вважають, що коли Росія наблизиться до ваших кордонів, це означатиме безпеку? Єдиний спосіб зупинити поширення війни — це підтримувати Україну всіма силами. Тому що Путін розуміє лише одну мову — це мова сили. Як тільки ви покажете йому свою слабкість, він піде далі. Він ніколи не зупиниться. Кордон не матиме значення.

Ви ж бачите, що він є вже тут, у вас. В Чехії нещодавно відбулося сотні кібератак, ініційованих Росією. І їхня кількість буде зростати. Ви бачите, що Росія робить, наприклад, в Румунії з президентськими виборами. Тому єдине, що може поліпшити ситуацію, це допомогти Україні виграти цю війну. Повернути Путіна на його місце.

До Росії в її міжнародно визнані кордони на основі принципів міжнародного права та Статуту ООН.

Що так само як і ви, ми любимо свободу. І що ми ніколи не здамося. Ми будемо боротися з агресором, тому що розуміємо, що боремося за нашу свободу і за цінності, які є основою нашого майбутнього та майбутнього наших дітей. У цьому ви з нами - в одному човні. Якщо ви підтримуватимете наші зусилля, ми досягнемо успіху. В іншому випадку ми програємо, і разом з нами програє вся Європа.

Це нормально — відчувати втому, коли живеш під таким страшним постійним тиском. Але все одно ніхто не думає про те, щоб здатися. Тому що Путін забрав стільки життів, і ніхто не хоче, щоб їхня жертва була марною. Тому незважаючи на все, стійкість суспільства висока. Люди в Україні втомлені, але все одно тримаються і досить сильні, щоб показати Путіну, що він ніколи не досягне своїх цілей.

Я не маю з ними про що говорити, поки вони роблять те, що роблять. Вони повинні припинити нас вбивати і повинні вивести свої війська з української території. Словом, спершу вони мають зупинити це варварське божевілля, і тільки потім ми можемо говорити. В іншому порядку цього не може бути. Ми ніколи не віддамо жодного шматка нашої території, нашої свободи і суверенітету.

Мушу зізнатися, що мене позитивно здивувала кількість українських прапорів на вулицях та на будинках, не лише на державних установах. І коли я почав спілкуватися з людьми, їхня гостинність, відкритість, солідарність і емпатія. Я відчув, що я тут вдома. Хочу підкреслити свою вдячність чехам. Я вдячний за вашу сильну підтримку. Незалежно від популізму, від російських пропагандистських спроб, ви є нашим сильним союзником.

Я вже відвідав кілька місць у вашій країні і бачу, як ви нас підтримуєте, незалежно від того, що відбувається. Я бачу, що ви розумієте, що підтримуючи Україну, ви інвестуєте також у свою безпеку. Це основний принцип. І також хочу подякувати Чехії за допомогу з поверненням українських дітей, яких росіяни викрали і намагаються їм промивати мізки. Чехія є частиною міжнародного альянсу, який намагається повернути наших дітей додому. Офіційні дані говорять про мінімум 19 тисяч україньких дітей, яких росіяни викрали під час війни. Але насправді ця цифра є значно вищою. Це ще один злочин, який скоює Росія. Вони намагаються стирати наше майбутнє.

Історія повторюється. Росія намагається, як колись Радянський Союз, стерти Україну з лиця землі. Але Україна вижила, залишається, український народ живе, він - сильний і вільний.