• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • čeština
Інтерв'ю для журналу Reportér: Росія запланувала анексію Криму задовго до Євромайдану.
Опубліковано 09 грудня 2020 року о 15:41

Jeden z ruských narativů se snaží vnutit myšlenku, že válka na Ukrajině byla důsledkem Euromajdanu a Ukrajinci by měli litovat, že na Majdan vyšli. Realita je však jiná, vysvětluje velvyslanec Ukrajiny v České republice Jevhen Perebyjnis.

„Які зміни відбулися в Україні після Євромайдану? Що стоїть на перешкоді на її шляху до Європи та який досвід Чехії був би їй корисний? Журнал Reporter розмовляв з послом України в Чехії Євгеном Перебийносом про сьому річницю Революції Гідності, російську агресію проти України та життя в Чехії. Оригінальна стаття знаходиться за посиланням на сайті видання. Розмовляла Дарина Дзюба. 


Сім років тому, у листопаді 2013 року, на київському Майдані Незалежності розпочалася серія протестів Євромайдан чи Революція Гідності. Вона призвела до відставки проросійського президента Януковича й зміни режиму в країні, після чого настала російська анексія Криму та війна на Донбасі. У той переломний рік Ви працювали на посаді речника Міністерства закордонних справ України. Як Ви почувалися? Як відреагували на тогочасні політичні події?

Ми в міністерстві пропагували європейський вектор розвитку України. Не було жодного брифінгу, де я б не сказав, що європейська інтеграція – це наш найбільший пріоритет. У цьому був переконаний і я особисто. Ми зробили дуже багато для того, щоб переконати більшість українського суспільства, що цей шлях – єдиний можливий. Чи можете Ви собі уявити, як ми почувалися, коли Янукович в останній момент відмовився підписати Угоду про асоціацію?

Як Ви відреагували?

Я пам’ятаю, що через кілька днів я пішов до міністра й сказав йому, що він би мав підшукати нового речника, оскільки я не можу почати говорити щось повністю протилежне, ніж говорив до цього, і що не співпадає з моїми власними переконаннями. Це був великий шок і велике розчарування і, звичайно ж, солідарність з тими, хто вийшов на вулицю.

Головною вимогою Майдану була інтеграція в Європу. Вважаєте, що ця вимога досі лишається актуальною? 

Безперечно! Насправді всі зміни після Євромайдану – це втілення вимог, які суспільство поставило під час революції. І головна з них була абсолютно чіткою – європейське спрямування України. Наперекір усім перипетіям у нашій політиці європейська та євроатлантична інтеграція стоять на першому місці в усіх соціологічних дослідженнях громадської думки. Мова йде не про членство сьогодні чи завтра, а насамперед про цінності. Ми знаємо, що потрібен час, щоб виконати всі вимоги для вступу.

Що перешкоджає Україні на її шляху до європейської інтеграції? 

На жаль, Україна вже століттями протистоїть гібридній війні з боку Росії, головною метою якої є перешкодити інтеграції країни до Європи. Використовуючи голодомори та репресії, фізично знищуючи українців та не в останню чергу залучаючи масову пропаганду Росія робила все можливе, щоб постійно утримувати Україну в сфері впливу, щоб між українцями не сформувалася критична маса проєвропейськи налаштованих людей. Сучасна війна – не виняток, це також війна за цивілізаційний вибір. Сьогодні всім зрозуміло, що на цей раз Кремль потерпів нищівну поразку – сучасна Україна належить до найбільш оптимістичних країн у Європі.

Чи можемо ми через сім років після Майдану сказати, що життя в Україні ділиться на до та після Майдану?

Так і ні. Демократичні традиції не зародилися в українському суспільстві під час Євромайдану. Вони були її невіддільною частиною від найстарших часів. Українці завжди були волелюбним народом і їхня ментальність принципово відрізняється від російської. Конституція гетьмана Пилипа Орлика (написана ще в 1710 році) стала першою конституцією в Європі, що базувалася на демократичних принципах, характерних сьогодні для більшості європейських країн. В Україні завжди було демократичне суспільство, не було жодного царя, як у Росії. Якщо козакам не подобався їхній гетьман, вони голосували й скидали його. Проте Євромайдан став певним переломним моментом, коли українці уперше в історії сучасної України пролили кров за свою свободу. На мою думку, російська агресія для багатьох стала точкою, звідки вже немає вороття до попередніх ілюзій щодо «братства» з Росією та її справжніх умислів.

Як Майдан змінив мислення українців?

Більшість остаточно зрозуміла, що за свою свободу та незалежність потрібно боротися. У разі потреби – і зі зброєю у руках.

Якби українці знали, що станеться після Майдану, чи вийшли б вони після цього на вулицю?

Саме так звучить один із російських наративів.

Як?

Що війна сталася унаслідок Євромайдану й українці б мали жалкувати, що взагалі вийшли на Майдан, тому що якби вони не вийшли, не було б війни й втрати територій. Та насправді все інакше. Сам Євромайдан вже був реакцією на російську агресію. Окупація Криму була лиш продовженням багаторічної гібридної війни Росії проти України і столітнього втручання Росії до внутрішніх справ іншої держави й постійного економічного тиску. Учасники Євромайдану вимагали не просто зміни курсу держави на інтеграцію до ЄС, але й закінчення російської гібридної агресії. Тільки наївний може думати, що якби українці не вийшли на Майдан, не сталося б окупації Криму. Захоплення Криму було сплановано вже давно, потрібен був лиш привід. Якби не було Євромайдану, знайшлося б щось інше. Захід би мав нарешті зрозуміти, що стратегія «аби тільки нічим не спровокувати Росію» - абсолютно помилкова. Для Кремля це сигнал про слабкість, після отримання якого він тільки ще більше нарощує свою агресію.

Ви згадали економічний тиск проти України. У якому становищі знаходилася українська економіка тоді й у якому вона перебуває зараз?

Уряд, який прийшов до влади після перемоги Євромайдану, знайшов державну казну майже порожньою. Ситуація була катастрофічною. Сьогодні все інакше. І хоча ситуація й непроста, але в України є величезні запаси газу та золотовалютні резерви – можливо, навіть найбільші за всю історію держави. Зараз України протистоїть економічним проблемам, пов’язаним із війною та коронавірусом, тим не менше, на основі сучасних економічних показників можна припустити, що ми здатні впоратися з актуальною ситуацією.

Державною мовою в Україні є українська, проте частина населення досі розмовляє російською. Чи вплинув Майдан на цей мовний аспект?  

Мені здається, що так. Я знаю багатьох людей, які раніше розмовляли російською, але потім прийняли вирішальне рішення і почали розмовляти українською.

Після Євромайдану?

Так, після Євромайдану та зі зачатком війни. Після того, як почали помирати наші військові й люди усвідомили, що подеколи аж на фізіологічному рівні не можуть розмовляти мовою держави-окупанта. Я особисто вважаю, що українська мова – це не просто душа нашого народу, це важливий елемент безпеки нашої країни, особливо в період війни. Важливо зрозуміти, що в руках авторитарного кремлівського режиму російська мова стає таким само інструментом гібридної агресії, що й, наприклад, пропагандистські ЗМІ.

У статті для Lidové noviny Ви пишете, що «санкції проти Росії – це мінімальне покарання, яке цивілізований світ може встановити щодо міжнародного злочинця». Яким би тоді, на Вашу думку, мало виглядати максимальне покарання?

Я вважаю, що сьогоднішня Росія – це держава, що повністю нехтує міжнародним правом. Міжнародні співтовариства повинні знайти механізми, як приборкати таку поведінку, оскільки станом на сьогодні такі не існують. Рада безпеки ООН – це не справжній інструмент впливу насамперед тому, що Росія є її постійним членом, а тому може заблокувати будь-яке рішення. Я переконаний, що Росія б мала бути ізольованою від світу, а на її найвище керівництво накладені максимальні санкції. Діалог з Росією повинен вестися лише щодо того, як вона планує вийти з цієї ситуації. Проте ми бачимо, що багато держав вірять, що попри все, що Росія спричинила за останні роки, з нею потрібно вести діалог. При цьому вони не розуміють, що кожен такий діалог використовується Кремлем в пропагандистських цілях всередині країни для посилення авторитарної влади.

На Донбасі триває війна. Увесь світ зараз бореться з пандемією коронавірусу. Яка зараз ситуація на окупованій території?

Ситуація дуже серйозна. Ми нічого не знаємо про справжні розміри пандемії, оскільки на окупованих територіях введена сувора цензура. За інформацією українських спецслужб, там велика кількість інфікованих і система охорони здоров’я не витримає такого навантаження. Ситуацію особливо ускладнює факт, що окуповані території – це чорні діри, доступу до яких немає ані в українських, ані міжнародних інституцій.

Ви обіймали чимало різних дипломатичних посад. Були послом у Швеції і Латвії, речником Міністерства закордонних справ. На посаді посла в Чехії перебуваєте з 2017 року. Що для Вас означає ця робота?

Дипломатії я присвятив все своє життя. Працювати в міністерстві я почав майже тридцять років тому ще студентом 5-го курсу Київського університету. Міністерство незалежної України на той час тільки формувалося і нараховувало не більше 80 співробітників. Я прийшов влаштуватися волонтером в прес-службу, щоб допомагати з проведенням референдуму про незалежність України, бо очікувався приїзд великої кількості закордонних журналістів. Дипломатія – це моя життя, а бути послом для дипломата – це як стати генералом для військового. Представляти свою країну в іншій державі – це надзвичайно важлива й цікава місія, яка водночас вимагає величезної відповідальності. Мені важливо любити країну, у якій я працюю. Інакше не можливо бути ефективним і переконливим. І в цьому мені надзвичайно пощастило.

Чи бачите Ви якусь відмінність між різними країнами, у яких Ви працювали? Що для Вас означає представляти інтереси України в Чехії?

Мені подобаються і Швеція, і Латвія, проте до Чехії в мене особливе ставлення. Я богеміст, я вивчив чеську мову та літературу й половина мого життя так чи інакше була пов’язана з Чехією. Я можу сказати, що я люблю цю країну й добре її знаю. Презентувати Україну в Чехії – честь для мене.

Як Вам тут живеться?

Я почуваюся дуже комфортно в Чехії. Дякуючи тому, що я розмовляю чеською, маю можливість спілкуватися також зі звичайними людьми. У Чехії багато красивих місць, цікава історія та чудові люди. За останніх тридцять років Ваша країна пройшла величезний шлях розвитку. В багатьох речах ми в Україні б мали брати приклад.

Наприклад?

Ще на початку  дев’яностих я захоплювався тим, як побудовано чеську транспортну систему – транспорт приходить вчасно за розкладом, він чистий і зручний. Я захоплююся також тим, як у Чехії сортують і переробляють сміття. Думаю, що й чеський менталітет доволі цікавий. Мені подобається, що коли незнайомі люди зустрічаються у ліфті чи в лісі на стежці, обов’язково між собою люб’язно вітаються.

А як щодо їжі? Не бракує вам української кухні?

Українські страви я можу приготувати собі вдома. Звісно ж, коли хтось приїздить у гості, ми обов’язково йдемо в чеську «господу» з традиційними чеськими стравами та пивом. Це невід’ємна частина вашої культури, яку добре знають за кордоном. Наприклад, в Україні дуже популярне чеське пиво.

У серпні 2018 року і журналі Respekt вийшла Ваша стаття про те, наскільки важливу роль відіграли у Вашому житті «чеські доленосні вісімки». Однією з важливих дат Ви назвали також 1998 рік, коли Ви зустрілися з Вацлавом Гавелом. Що для Вас означала ця зустріч?

З Вацлавом Гавелом ми зустрічалися кілька разів. Я дуже його поважаю і зустріч із ними була для мене справді незабутнім моментом. Я завжди говорю чехам, що вони мали велике щастя, що в них був Гавел. Він був справжнім моральним авторитетом не лише для чехів, а й інших народів і, звичайно ж, українців. Гавел встановив дуже високу планку гідності, моралі та відповідальності, яка є зараз майже недосяжною в політиці. І сьогодні багато людей асоціюють чеський народ саме з його особистістю.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux