З метою інформування про події Революції Гідності на вуличних ставках поряд з будівлею посольства було розміщено виставку українського фотографа Олексія Фурмана "Євромайдан". Усі небайдужі можуть приносити квіти та лампадки до пантеону героїв Небесної сотні біля будівлі посольства.

У суботу, 20 лютого 2021 року, Посол України в Чехії Євген Перебийніс з дружиною Ольгою вшанували пам’ять про героїв Небесної сотні покладанням квітів до пам’ятного знаку загиблим під час Революції Гідності на Ольшанському цвинтарі в Празі. 

Що означала українська Революція Гідності для Європи та Чехії? Напередодні відзначення Дня Гідності та Свободи ми поставили це питання кільком чеським політичним та громадським діячам.

Першим на нього відповідає політик, у минулому – двічі міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг.

«Події, що розгорнулися свого часу на Майдані Незалежності, – важливі не лише для України, а й для всієї Європи. Хто знає історію України від часу приєднання до Росії в XVIII столітті аж до сьогодення, той зрозуміє, що це був вирішальний момент. Ще довгі роки після розпаду Радянського Союзу як Україна, так і Білорусь страждали від радянської системи, яка продовжувала існувати. Перша революція в Україні вселила надію на зміни, проте, на жаль, не на довго. Вирішальною стала друга революція – і мені навіть випала велика честь побачити її на власні очі. Це були незабутні враження: бачити перед собою всіх тих людей, студентів, які це організували, до того ж, я міг ще й виступити перед ними. Я бачив перед собою, можливо, 20 чи 30 тисяч людей, і лише коли я закінчив і почалися овації, я зрозумів, що на площі було кілька сотень тисяч людей. Це був переломний момент і повернення України в Європу, тому що визнаймо, що до XVIII ст. історія України відрізнялася від історії Росії. Монгольська навала не змінила характер України настільки сильно, як Росії. А оскільки Україна багато років входила до складу Речі Посполитої разом з Польщею, Білоруссю та Литвою, тож мала, як на ті часи, доволі велику свободу й процвітала. Приєднання до Росії кардинально змінило ситуацію, але після 1990 року російська колоніальна імперія розпалася й Росія знову втратила народи та території, які вона нагромаджувала упродовж століть. Для України це була унікальна можливість побудувати вільну й демократичну правову державу. Зрозуміло, що це повільний процес, на шляху якого багато перешкод. Однак крига скресла, тож, на мою думку, цей розвиток вже не зупинити й за 20 чи 30 років Україна буде звичайною європейською країною.»

Павел Жачек – історик, політик, депутат чеського Парламенту, у минулому – директору Інституту з досліджень тоталітарних режимів.  

Дагмар Остршанська, особистий архів. Павел Жачек другий зліва. 

«Я дуже хотів, щоб щось таке як Майдан сталося, коли я ще буду працювати в Україні. Звісно ж, я маю на увазі Майдан без загиблих у рядах протестувальників і без тисяч втрачених людських життів унаслідок російської агресії на сході України. Майдан означав і означає (і не тільки для мене), що люди, які живуть на території України, стали сучасним політичним народом свідомих громадян без огляду на їхню національність, релігію чи мову, якою вони розмовляють. Ці прекрасні люди були (і досі є) готовими взяти в свої руки й змінити не лише свою долю, а й долю своєї країни, позбутися принизливого пострадянського минулого і пов’язаного з ним комплексу приниження й меншовартості – і таким чином звільнитися від сучасного рабства й диктату «обраних». Я провів на Майдані кілька тижнів включно з першими днями його зародження. Там було хмільне відчуття свободи, людської приналежності, доброти. Там відчувалася неймовірна енергія і сила, яка утворилася об’єднанням зусиль і прагнень сотень тисяч громадян України жити гідним життям і забезпечити його своїм дітям. Я ніколи не забуду ці справді історичні моменти. І мені особисто вони допомогли зрозуміти й переоцінити багато-чого в житті.»

Приватний архів Давіда Стуліка.